[i]«…І галактичний Київ бронзовіє
У мерехтінні найдорожчих лиць…»
Василь Стус
У такі дні кажуть: душа не на місці…
[/i]
Душа повернеться на місце,
Коли останній стихне сполох
(Так само раптом, як здійнявся),
І ми, здивовано всміхнувшись,
У звичнім темпі рушим знов…
Душа повернеться на місце
Дні зо два, зо три (може, швидше),
Коли зневіра, сумнів, опік
В болючий гнів переростуть,
Та — мов від струму крижаного —
Здригнешся… й станеш — твердь і тиша,
І серце лагідно і міцно
Чавунний спокій огорне.
Душа повернеться на місце —
І вже ні остраху, ні скрику.
І лиш чекатимеш, рішуче
В руці стискаючи багнет…
Душа повернеться на місце,
Де був твій дім. В останній спогад.
Але ні погар, ні руїни
Ти не побачиш вже… Дивись,
Дивись на пагорби, на схили,
На бронзовіючий під сонцем
Твій галактичний Київ — ось він!..
Бо раю іншого довіку
Тобі не буде у світах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520686
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Лана Зорівчак