У обріях сну я спинюсь за три кроки до осені...
Де сонце торкається втоми столочених трав.
Дощем і туманом з одвічно холодною просинню,
Вкривається жовтий, украдений в літа, вівтар
Ти учора ще був,а сьогодні лиш зболена тиша
Цілує шибки манівцями обвуглених свіч.
І для осені серпень у айстрах покуту залишить.
Тебе у мені, наче стигму, випалює ніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520693
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Яся Сингаєвська