- А скільки нам отак удвох лишилось?
- Вічність.
- Ти ще кохатимеш мене?
- Сильніше вдвічі.
- А раптом небо упаде й мене не стане.
- Його руками підійму, тебе – вустами.
- Котра година? Тануть луки жовтокосі…
- Ще довго йти нам до світанку, за п’ять осінь.
- Нам літо плямами по тілі натоптало.
Його кохання одурманене й зухвале.
- Це ти у мене витончена надто.
Майстерність неабияка – тебе кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520700
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Юлія Кириленко