Коли на душі тяжко,
приходять оті миті ,
миті суму й каяття
Ти в паніці , ховаєшся в кімнату,
в кімнату де ти сам собі суддя.
Коли на душі тяжко,
і ти не знаєш ,що робити
Сидіти мовчки чи кричати ,
а може краще ,але ні не варто...
[quote]Приходять оті миті ,
миті суму й каяття[/quote]
В думках ,лише у мріях хочеться,
так хочеться там жити ,
там добре ,там не так, як у реаліях життя...
Ну скажіть же ,що ото за миті ,
чому ж вони приходять саме до мене?
Але буває іноді ті миті,
дають можливість осмислити усе...
Ти думаєш ,картаєш себе за те ,
якого ж чорта ти такий ,як є,
навіщо ти так пнешся ,
якщо нікому нічого вже не тре
Здається вже й клянешся ,
мінятись будеш
Будеш,як в прислів'ї ,
як до тебе так і ти...
Сидіти мовчки чи кричати ,
а може краще ,але ні не варто…
Проходять миті ті , і все ...
Немовби нічого й не було,
той біль пропав, на душі легше,
повтішав себе , та й все...
Така воно можливо та людська душа ,
то плаче, то сміється
Втішає се́бе , надіється на краще
У далі йде, у далечінь ,
у путь ідей нових, думок і мрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520715
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.08.2014
автор: cepreevna1