В останній раз торкнуся твоїх губ…
В останній раз обніму
Неба просинь…
Як порятунок від життєвих згуб…
Просто піду…
В оцю багряну ОСІНЬ…
Ти змиєш із моїх сандалій бруд…
Так легко скажеш
– Знаєш…так не буде…
Бо порятунок від життєвих згуб…
Лиш привідкриті
Для цілунків губи…
Бо порятунок від життєвих згуб…
Лиш губи… що цілунків
Їм не досить…
І у сандалях… з яких змито бруд…
Я все ж піду…
В цю неймовірну осінь…
Усе ти бачив на оцій землі…
Усе ти мав…
Усього з тебе досить…
Лише не знав… як плачуть журавлі…
Коли кохані йдуть
В багряну осінь…
Коли по вінця сповниться печаль…
Коли усі
Припідняті вуалі…
Кохані йдуть… в безмежно синю даль…
І не важливо вже…
В яких сандалях…
…Коли шляхів не стане перед нами
На перехресті
Збочених світів…
Лише торкнись солоними губами…
І відпусти мене……
…..у ВИР ВІТРІВ……..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520718
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: гостя