Під вечір всі думки зірвуться,
покинуть свій задушливий полон.
Нічному вітру відадуться,
здійшови на небесний трон.
Під вечір сумно, хлине ностальгія.
Як гасне сонце, згасла і любов.
Лишається лиш спогад, мов повія,
дурманить голову і тровить кров.
Під вечір всі знімають маски,
та бродять вулецею постаті пусті.
Лишається ілюзія, що краще казки,
то залишки людської доблесті.
Під вечір, не сховаєш почуття,
у них присутня наймовірна сила.
Зриватися з кайданів дня,
летіти в небо - випрямивши крила.
Під вечір крижаніє кров,
холодні зорі. Це тобі не сонце!
Розгублена душа блукає знов,
шукаючи для себе охоронця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520727
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: mariannastarling