Навішали зірок на небі зодчі

Мій  милий,  хороший  мій,  коханий,  -
Лягають  на  душу  надії  слова.
Край  тополі  місяченько  рваний
В  гості  до  себе  ніченьку  приклика.


Мені  б  побачити  тебе  вві  сні,
Щоби  душа  хмеліла,  вкотре,  враз.
Рахує  розум  любові  похідні,
Що  в  серці  прижились  не  на  показ.

Погляд  очей  ясних  зринає  з  ночі,
Розсовує  лещата  самоти.
Навішали  зірок  на  небі  зодчі,
Мені  б  єдину  -  власну  вберегти.

01.09.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2014
автор: Валентина Ланевич