Сонце світило наче через дрібне сито,на якому залишались нестерпна пекучість і вимушена втома.Це заставляло посміхатись.Перші дні осені.Дні спокою душі і мальованої печалі.Листя вбирало в себе цілунки сонця і намагалося увібрати навіть фарби.Зжовтівши-пересихало.Хто ж витримає стільки цілунків?Листочки перетворювались в дрібне крихтя і відмирали.Очікуваний час смерті...
Хотілося колись посадити вишню.Таку,щоб вишеньки були аж прозорими.Щоб здавалось,що всередині вода з цукром.Та трішки надкусивши-нахмурити обличчя.Він хотів,щоб вона не була високою.Щоб мама сама зірвала всі вишні.Зробила джем і трішечки наливки...
-Господи,та чому ти допустив,щоб біля цієї вишні плакала рідна ненька?!Ні,зовсім не плакала!Голосила.День і ніч.Щоб кляла оцю війну?Господь,він знав,що клясти не можна.Ненька сама вчила?!Але чому кляне?Господь,зупини це жахіття!Ти ж все можеш!?Зупини!!!Ти можеш зупинити!Я знаю!Тоді чому так?..
Одного разу йому приснився сон.Що сам Господь кожного дня з ним розмовляє.
-Я нічого не буду робити.На все доля,-він лежав і їв вишні з дерева,котре не садив.-Навіщо щось робити?Доля розписана.Полежу ще трішки.Та вишня була зовсім не солодка.Схожа на перець.
-Тобі не сподобалось?-запитав Господь.
-Дай мені солодшу.
-Але ти можеш вибрати,яку посадити.Ти сам можеш вибирати.
-Виходить,я сам можу вибирати.І долю?
-Ти навіть думками стелиш собі шлях.Ти можеш вибирати.Створений по моєму образу..
-На все воля твоя...
Кулі свистіли в повітрі і не чіпали хлопця.Бог був поряд.Він завжди поряд.Здавалося,що молитвенник навіть зігрівав вночі від холоду.В нього була віра.Велика віра в Бога...
-Господи!!!Зупини це жахіття!-кричала сива мати.-Хіба ти не можеш втрутитися?!Будь ласка...Молю тебе...
Та інша людина приміряла одежу і міцно тримала зброю.Їй подобалося вбивати.Серце було скляним.Їй не читали на ніч казок.Ця людина не плакала,коли мачуха в казці знущалась над чужою дитиною...
-Господи...-тихенько молилась мати.-Господи...
Господь закрив руками обличчя і плакав.Стріляли в нього.Бо кожна людина-це образ Божий...І кожен робив свій вибір:вбивати і не вбивати...Людина має право на вибір...Це великий дар Господа.Зупинити все в одну мить-забрати в людини дар вибору...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520866
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Відочка Вансель