Бачиш все казав , як було
Бурхливий вітер все розмів
Потік печалі зав'язав це путо
Яке, перед кінцем шляху я розв'язать не зміг
Холодний піт на тілі виступає
І шепче щось у голові
Стіна, над полум'ям взлітає
Яке я загасити не зумів
Чому так гірко на душі?
Чому так весело мені?
Чому складаючи серця?
Я забуваю про життя
Про чисте небо,
Про музику, дитя
Яке жило в мені й живе
І до цих пір воно дає
Бажання мріяти і йти
За течією попливти
Відкрити світ такий далекий
І як у небі той лелека
Дивитись за людьми і знати
Що люди зв'язанні, стрункі
Як кінь в упряжці і такі
Величні, але все ж ніким
Не будуть звільнені ніколи
І з кожним розмахом крила
Я падаю... тече вода
Вона відносить...
Стою, знайомий сірий берег
Куди привела течія
Здається ще один лелека
І ще одне мале дитя
"Чому я впав?"- запитую у нього
"Чому потекла річка не туди?"
"Бо світ в який закоханий ти довго
Не полетить з тобою вслід"
Він все сказав як було
І полетів подалі, тільки білий слід...
Я сам...і проступає прогляд мій на схід
Легенький бриз.... туманом покриває
Упавше пір'я... Тиша, небуття
Зберу це пір'я, покладу у серце
І взавтра розпочну нове життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520911
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: oleh_bober