Ледь-ледь живою прокидатись з світлом...
Всміхаючись лишень для мами й тата.
Щоб не вгадали,що слізьми омита душа,
Війною зморена,розп'ята!
Душа,що не сховалася у спокій!
Душа,що вже боїться й засинати...
Де ділось його лЮдське?!..
Безсторонність...в серцевім м'язі ката-супостата!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520924
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 01.09.2014
автор: Христина Рикмас