Вицвітають кольори. Тьмяніє фарба.
Неслухняний вітер уриває дні.
У нічному небі стихли лунопарки,
підкорившись темно-синій глибині.
Тіні осені повисли на карнизі,
одягають стіни шкіряне пальто.
Щоб не змерзло листя - я сховаю в книзі,
покладу туди і те, що не було.
Знов поповниться моя бібліотека.
В золотій оправі тисяча томів:
так багато книг буває у поетів -
не змінили світ і світ їх не змінив...
І стою сама на перехресті лю́ду -
та ніхто не чує, лиш на розі клен:
шелестить собі, міняє амплітуду -
я нікому не потрібний дивергент...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521186
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Ліна Біла