Розлука вбила все… І сльози
Обличчя вмили, як дощі,
Осінь на серці із морозом,
Кохання вдягнуте в плащі…
Бо вже морозить вітер душу
І листя падає до ніг,
Та сльози ти з лиця не струшуй,
Бо ще тепло – не випав сніг.
Хоч в золоті буває осінь,
Зима одягне срібла синь,
Не відновити нам відносин
Від пережитих потрясінь.
Повідлітають в вирій птахи,
Безкрилий лист сягне землі
І підуть спати знов мурахи,
І ляжуть зморшки по чолі.
Озимина посходить в полі,
А кожен з нас лишився сам,
Була любов, хоч без любові,
Прийдеться далі жити нам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521211
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2014
автор: Віталій Назарук