Було призначено нам жить в одній країні.
Здавалось, що ми разом, ми - єдині,
Одна мета у нас, все зможемо здолати...
Я не пробачу вам підступності та зради!
А ми гостинно відчиняли двері
Своїх осель, своїх сердець гарячих...
Ви ж називали нас нащадками Бандери.
Пишаюсь цим, але насмішок не пробачу!
Вам не потрібен був Майдан, сини Донбасу,
Тиран вам ближче, Путін - цар й месія!
Вмирали ми під гаслом "Схід, ми разом!"
А ви кричали:"Нас врятуй, Росіє!"
Піднялись в бій ми за свою країну,
За незалежність! Ви ж нам - ніж у спину!
Як без коріння дерево ви, наче...
Я вам байдужості ніколи не пробачу!
Я не пробачу вам образ, зневаги, глуму!
В очах сирітських не пробачу суму!
Бійців поранених на саморобних ношах,
Ганьби параду вам пробачити не зможу!
Ридання матерів, хустини чорні,
Сотні життів, що помололи смерті жорна,
І пісню лемківську журливу "Плине кача..."
Я не пробачу, не пробачу, не пробачу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521438
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2014
автор: Larysa