Майнула в небо, немов птах,
Та на коліна впала,
Літала лише вона в снах,
А на яву стогнала.
Відчай душив, немов гадюка,
А що тепер робити,
Є на майбутнє в тім наука,
Як їй надалі жити.
Спустошив душу, мов криницю,
А потім в неї плюнув,
А пив джерельну там водицю,
І до іншої полинув.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/804-majnula-v-nebo.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521491
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2014
автор: Антоніна Грицаюк