Еще белым-белы у сосен эполеты...
Владимир Туленко
Еще белым-белы у сосен эполеты,
И брузументы ворон им клюет.
Быть может, где-то, на других планетах
Весна дубравам листья раздает.
Снега идут печальны и нездешни,
Идут и прекращаются подчас.
Как будто цвет космической черешни
Холодный снег укутывает нас.
Там у галактик звёзды кружат танцы,
Начавшись здесь – скрываясь вдалеке…
Идут снега плюс-минус бесконечность,
Снежинка тает прямо на щеке…
(перевод с украинского –
Владимир Туленко)
Ліна Костенко (нар.1930)
* * *
Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.
Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, –
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.
Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.
© Ліна Костенко. «Триста поезій»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521526
Рубрика: Лирика
дата надходження 05.09.2014
автор: Володимир Туленко