Чому сонце раненько зійшло червоняво?
Чому роси із ранку запали в траву?
Чому хмари ранкові пробігають так мляво,
Я радію світанку, бо люблю, бо люблю!
Хоч вже клени червоні, золотяться берези,
Дивна тиша під осінь лягла на крило,
Ми кохання нап’ємось, ми не будем тверезі,
Бо кохання, як ружа, знову в нас розцвіло.
Ти порадь моя доле, що я маю робити,
Я не зможу мовчати, бо злітає любов…
А я хочу кохана іще жити, і жити,
І до тебе вертатися знову і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521590
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Віталій Назарук