Знов вирвались на волю мої пта́шки.
Кружляйте! Так, літайте! Шаленійте…
По шкірі пробігаються мурашки.
О так, це відчуття – ми вільні.
Там, де життя моє з твоїм єдналось
І там, де дні занурюються в воду –
Літайте, мої пташки, не спиняйтесь!
Свобода, мої рідні. Це свобода…
Вас знову не запхнуть у клітку,
Вам знову не обі́рвуть крилець.
Летіть на волю, мої пташки.
На вас дивитись я стомилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521620
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Ольга Но-Марен