А небо провалилося на дах.
Осіння м’ята терпне на долонях…
Якби змогла, сховала в рукавах
Цей срібний пил, що гріється на скронях…
Пройдеться осінь венами, мов ніч.
Знайде усе забуте. Нагадає.
Що під мільярдом слів і протиріч
Є ще любов, яка тебе тримає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521654
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Darka Lystopad