Ми не пробачимо… цього не пробачають!
Коли твій рід так знищити хотять,
Коли дітей на їх землі вбивають
І в мирнім небі постріли дзвенять.
Коли людина жертвує собою
Заради нас, майбутніх поколінь.
Ми не забудемо, як здобували волю!
І як народ свій захищає дім!
Ми не пробачимо всі братські ті могили
І сивину голів наших дітей;
Німе чекання повістки у скрині
І крики болю наших рідних нень.
Пройдуть роки, що спинять ті ридання.
Пройдуть роки, притуплюючи біль.
Ми не забудемо усі наші страждання,
Вони в очах лишаться у дітей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521655
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Надія Маньковська