[i]Йшов раз містом чоловік,
А зверху – цеглина!
Прямо в голову... І – той
К праотцям полинув.
Мертве тіло обступили
Зіваки-прохожі...
Голос з натовпу: "На що це,
Людоньки, "похоже"?
Каменюки, наче груші,
Сиплються із неба!..
То все, певно, москалі
Ліплять - як не треба!"
...Розступився натовп спішно,
Це приїхала "швидка".
Ба! Впізнали в потерпілім
Всі знайомого жидка.
Знову той же голос в натовп:
"Розвелось їх, мов собак,
Що й цеглині ніде впасти!"
Та й пішов собі в кабак,
Щоб хильнути чарку-другу
За небіжчика Сруля,
За здоров'я штукатура -
Ще живого москаля!
[/i]
31.12.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521720
Рубрика: Гумореска
дата надходження 06.09.2014
автор: Олекса Удайко