А небо сьогодні таке голубе
І промені сонця розлогі.
Вітрисько із дерева листя скубе,
Кидає у трави вологі.
Так ясно, так чисто. Затримайся, мить!
В свої одягни мене лати.
Бо хочеться дихать, сміятися - жить,
Любов у душі колихати.
Та тінь, що поклала травицю до сну,
Про болі мені нагадала.
Закінчити б швидше жорстоку війну,
Щоб кожного радість обняла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521814
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)