Колючі розірвати б перепони,
Розправить крила і злетіть увись,
Перелетіти всі капкани і кордони
Між «потім», «я̀кось » і твердим «колись»
Відчути погляд і злетіти вище -
Гаряче сонце не обпалить крил!
Там на землі задуматись могли ще,
А в небі інші – не бракує сил…
Такі шалені і занадто схожі….
З висот блакитних виткані серця
Хоч дивно реагують перехожі,
Ми все одно не бачимо кінця….
Нас засліпило сонце… чи любов?
Та неземна і підозріло чиста
І крилами розмахуємо знов…
Прощай нудне і надто сіре місто…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521845
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: Любов Казмірчук