Мені хотілося його кохати
І дарувати крапельку тепла.
Згорати аж дотла і відчувати,
Що все це не дарма і я жива!
Мені хотілось вірити у щастя
І рахувати цілу ніч зірки.
Не думати, що затра може статись
Тримаючись за руки просто йти...
Мені потрібно було сподіватись
Плекаючи надію на любов,
Він навіть не спромігся постаратись
Донести правду без дурних розмов...
Мені потрібно було зрозуміти.
Чому все саме так - не навпаки?
Щоб рухатися далі - жити,
Та час минав, втрачався назавжди.
Мені хотілось чути всю відвертість
На той момент прихованих розмов,
Але ховалась за закриті двері
Кричала "це кохання" знов і знов.
А згодом вже нічого не хотілось
Зібрав валізи, грюкнув і пішов,
Розбилось серце, руки затремтіли
З тих пір я вже не вірю у любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521909
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: Цілковито незалежна