Коло корита
Морда немита
То мій товариш великий
Хтось дав йому владу
Пізнати всі вади
Що в моїм серці зариті
Він розпинається
Аж серце крається
Видно, що знає, як жить
Охоче послухаю
Наче під мухою
Сяду і буду тужить
Язик той заточений
Мов суддя заморочений
Безжально підсудного б'є
"Треба оце робить
Треба того любить" -
Говорить поважний місьє
Макітру із будки
Висуну хутко
І міркувати хутчіш:
"Нащо мені
У цьому лайні
Варитись, неначе куліш?"
Може й мала
Моя будка стара
Але квітне навколо гайок
Вибіжу вранці
У своїх штанцях
У небі вітати чайок
Ввечорі ляжу
Ніби на пляжу
Та й прохолоду вдихну
Я не шкодую
Що зірки рахую
Я все ж таки гарно живу
Отже, мій друже
Я до тебе байдужий
І до безглуздих порад
Якщо твоя ласка
Забирай свою казку
Збережи для наївних малят
Я все ж таки дякую
І майже без натяків
Дзеркало радо дарую
Морду чумазу
У дзеркалі часу
Нехай твій розум відчує...
29.07.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521953
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2014
автор: Serg_maestro