(Пародія на вірш Олекси Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400)
[i]« Набридли засоби для чоловіків, які не працюють»
[/i] Із реклами
Проснувся… Місяць. У вікні – весна,
а може й осінь. І не доганяю,
чи то вона, а може й не вона
на мене так спокусливо чекає?
Доторкуюсь її тоненьких ніг,
аж мозок хрускотить попід волоссям.
І думається, – [i]ех, якби я міг,
то й не таке мені ще приверзлося.[/i]
Але тепер, який із мене толк?
На відстані руки – колись шалений
дрімає непробудно колосок,
немов листок фіго́вий і зелений.
І раптом – наче в голові дзвінок.
Стрибаю в шафу, все беру на клямку.
І знову – серце вроздріб на замок.
Я допиваю краплі валер’янки.
Таке життя, як мовиться, не мед.
Але і цього виявилось мало.
Реальна жінка з бюстом метр на метр.
І я мов гнус, забивсь під одіяло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522041
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 07.09.2014
автор: I.Teрен