Люблю осінній полудневий вітерець,
Що ніжністю лоскоче серце, вуха,
Вже вересень крокує в жовтень навпростець.
Не рухайся хоч мить! Замри... Послухай,
Як лагідно бринить, колишеться гілля
І простягає сонцю свої крила,
Шаріється у прянощах п'янка земля,
Немовби розпливлася його сила
В музичних схованках нескорених цикад,
У їхніх нотах, що звучать надворі,
Де падолистів відкривається каскад
У листопадній золотій коморі.
Відкрийся вітру тілом, подихом легень,
Відчуй його тепло на повні груди.
Тобі він заспіває неземних пісень
І свіжість даруватиме усюди! 7.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522135
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Lana P.