І.
На небі ясне сонечко зійшло,
Полинуло на землю лагідне тепло,
А на травичці крапельки роси,
Мов діамантики казкової краси,
Засяяли в промінні золотім...
Прекрасна, осене, ти у вбранні своїм!
Ти ласкою останнього тепла
Сердець і душ надії зберегла.
Любові велич, чуйності й добра
Дарує щедра осені пора.
І кожен рік вона вертає знов
Нам літа бабиного ніжність і любов.
14.10.1997 р.
ІІ.
Крізь морок хмар у щілинку маленьку
Прорвався промінь сонця золотий,
Галявину осяяв веселенько,
Торкнутись до душі моєї встиг.
Розм’якло тіло в безтурботній млості,
Відчувши трошки ніжного тепла;
Призупинилися думки в знемозі,
І на вустах усмíшка розцвіла.
На мить одну тепло нам поверталось,
Дощів сльозливих наче й не було.
Прозорим павутинням попрощалось
Із нами літо бабине. Пройшло...
11.12.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522150
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Martsin Slavo