Темно… над селищем вранішня мла,
Промінь останній зоря посила…
Інеєм вкрита шовкова трава,
Вітер пониклий листок колива…
Сонячний промінь умить засвітив,
Спалах останній зірок погасив,
Іній засяяв в промінні яснім,
Вітер на струнах своїх забринів.
Все стрепенулося і ожило,
І навкруги розіллялось тепло…
Інею талого краплі рясні,
Як діамантики, сяють ясні.
Листя зів’яле розправилось враз,
Злива з дерев золота полилась,
Ковдрою вкрила шовкову траву
Жовто-багряною… А у гаю
Сонний горобчик очиці відкрив
І цвірінчанням усіх звеселив,
Глянув на велич прощальну дібров,
Осені щедрих врожаїв добро,
Крила розправив свої й полетів
Їсти шукати достиглих плодів:
Із горобини й калини ягід
Та із стеблинок обтрушений плід.
Осінь багата врожаєм рясним,
Одягом рідкісним і чарівним,
Ранком морозним і свіжістю днин,
Сонечком лагідним і золотим.
27.10.1994 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522151
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Martsin Slavo