Осінь не винна, що в душі весни немає,
Душа- звірятко прихисту шукає....
І не знаходить.
З осики лист злетів, залишив на асфальті жовту пляму.
Падає сонце в неба темну яму.
А листя сохне...
Йому не хочеться на вітрі тріпотіти,
Триматись за гілки чи тінь робити.
Воно вмирає....
Жорстока осінь, я тебе не хочу!
Навіщо роздягаєш все навкруг?
Короткі в тебе дні, холодні ночі...
Оголені душа, калина, дуб.
Такі самотні...
Нерви напружені , немов дроти гудуть.
Холодом віє навіть від близьких.
До вирію усі не долетять, без сил впадуть...
Веснянки зникли з щік від сліз слизьких...
Осінь не винна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522160
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Dixi