Лежить собака та чинно ловить бліх,
Мені би у житті таку важку роботу.
Поруч бабулька, чи ж то її огріх?
Торгує всячиною з власного городу.
Гаркавить ворон на дубі вічне "кру",
Криком навіює у серці смертну тугу.
Хмарки з хмурніли, але нема дощу,
Сідає красне сонечко мені на руку.
Несу в долонях трепетно Божий дар:
-Візьміть собі по крихті недруги і друзі.
Любов Всевишній з народження нам дав,
Не розплескайте бо - стане у поміч в скруті.
08.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2014
автор: Валентина Ланевич