Тихий вечір за вікном
Я і біль мій за одним столом
Тиша, спокій у повітрі
А у душі моїй зневір’я
Кожна втрата по-своєму важка
Але ти була така
Ніжна та легка
Не можу тебе забути
Наче Сонце деревце
Хочу бачити твоє лице
Щоденно
Я хочу взяти твої білі руки
Дозволь мені тут ще побути
Хоча б трохи
Знаю, боляче тобі зроблю
Але без розуму тебе люблю
Намагаюся забути
Те що сталося не повернути.
Не хочу ось так тебе втрачати
І так дивно це відчувати
Бо завжди думав, що кохання то є мить
А спогад про нього кудись полетить
А сталося так, як ніхто не хотів
Сказли ми тисячі зайвих слів
Несвідомо вбиваючи надії
Які я ще досі лелію
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522237
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Змучений коханням