Тебе ніхто не примусить стати у чомусь іншою.
Якщо захочеш - то станеш хіба що заради себе.
В тобі безмежна любов з неземною журбою помішана,
А ти крізь сльози всміхаєшся й кажеш йому: "Так треба".
Дві миті щастя в безодню спокою увірвалися.
Лише секунди тобі й ціла вічність його - комусь.
Хай навіть так. Ти раділа щиро тим краплям радості:
Коли він в очі дивився й волосся твого торкнувсь.
Тобі хотілося бути слабкою й безмежно ніжною,
І заховатись в його обійми, як в теплу шаль.
Але ж не можна. Бо він давно вибрав бути з іншою.
Тож знову сильною маєш стати на жаль... На жаль...
08.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2014
автор: Таня Кириленко