Життя прожито-книжка дописалась,
а прочитав-життя у ній чуже.
Хіба своє прожити так бажалось?
Та вечір пізній і вже ніч іде.
Багато сторінок ця книжка має
і кожен день-сторінка в книзі тій.
Зі мною ангел мій її читає,
зітхає сумно-що ж ти наробив.
Навіщо на життя людей дивився,
то було їх життя,а не твоє.
Навіщо богу інших ти молився,
а свого не шукав ніколи і ніде.
Навіщо впав ти з неба і розбився?
Ти думав на землі твоє буття.
І так в житті жорстоко помилився,
а Бог чекав від тебе каяття.
І все чого в житті своїм домігся
таке пусте,полова-не зерно.
Навіщо ж все життя своє трудився-
повіяв вітер-все те рознесло.
Ти вірив в те,що будеш ти щасливим
і марево ти за любов прийняв.
Та світ всі марева твої розвіяв,
ти зрозумів-не тих в житті кохав.
Заплакала душа і заридала
і що робити далі ти не знав.
Та ангел подивився в моє серце
-пішли зі мною-тихо він сказав.
Я бачив сльози на очах стояли
коли ти вчора сонце проводжав.
Я бачив як дивився ти на небо,
з якою радістю світанок зустрічав.
Я бачив до лиця тянули віти
дерева,що в саду ти посадив.
Я бачив як любили тебе квіти
і бачив я як ти їх всіх любив.
Я зрозумів-душа твоя боліла
коли перемагало в світі зло.
І правду ти любив.Пішли зі мною.
Залишим все погане,що було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522260
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: кацмазонка