Ось ти пішов… і я знову одна…
Та в цьому я сама, напевно, винна.
І тії квіти в’януть, мов трава…
І час біжить кудись невпинно.
Після весни знов буде літо…
І так щороку, знов і знов…
Та все вже в серці пережито
і ту весну, і літо, і любов…
І ми удвох, лиш я і темнота.
І гріє пустий простір, вітер…
І знов не запанує теплота,
Залишились у пам’яті зів’ялі квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522268
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Ольга Но-Марен