Ще вересень тримає літо
За сонцедайного хвоста,
Шовкові трави ніжить, квіти,
Будує з райдуги моста
Після дощу, що ненадовго
Приходить в гості з сірих хмар.
Так, по землі трішки почовга
І знову шмига за кептар
Сонця - патлатого владики,
В якого борода густа.
Радіє луг і поле дике,
І ліс грибами нароста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522499
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)