Старий солдат
Навіть думки не було
В старого солдата,
Що якесь бридке хамло
Зайде воювати.
Ще ту, з німцем, не забув -
Ходить в сни проклята…
Вибух землю трусонув -
Жахнула граната…
Ворухнутися не міг,
Як прийшов до тями,
Застогнав, немає ніг…
Прошепотів: „мамо…“.
Пахнув йод у шпиталі,
Чулись зойки, крики
І здавалось на землі
Лиш одні каліки…
Потім жив із цим весь вік,
Закусивши губи.
Що поробиш, якось звик,
Зустрів жінку любу…
Народилися сини,
Раділи сусіди…
Тільки б не було війни,
Бо від неї біди…
Але все ж прийшла вона,
Сунуть чорні круки.
Доле, доненько сумна –
Онучок безрукий…
Терпне серце вояка
За дітей і внуків…
Хай не здригнеться рука
Й знищить чорних круків…
10 вересня2014 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522630
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Микола Паламарчук