Життя
Впродовж і навхрест нам на спинах
Малюють долю батогами,
Ми несемо це, як данину,
Безвільно скиглимо віками.
Благаєм нашого святого,
Щоб відвернув усі урази,
Питаємо із брата строго,
А виправдовуєм заразу.
Перед панами гнемо спини,
На світ являємось горбаті,
Нам виділяють домовини
І ставлять хрест на вічній хаті.
Нам зичить церква щастя в раї,
Як будемо на тому світі,
А за життя, у ріднім краї,
Ми єсть раби - не божі діти.
На душу хрест рука чіпляє,
Лиш тіло зіпнеться на ноги
І до кінця його тягає,
Щоби не гнівалися боги…
А поряд вибраний гуляє,
Грішить помазаник „безбожно“,
Його правиця не карає,
А відмахнула: „Тобі можна“.
Впродовж і навхрест наші долі
Життя безбатченком карає,
А ми лиш мріємо про волю,
Яка до безвісті тікає.
31 травня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522632
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Микола Паламарчук