Плачуть невідправлені листи:
«Бо ж навіщо нас тоді писали?
Щоб у сонній тиші в самоті,
Перечитувать з росяними щоками???
І нам нелегко - лиш приносим смуток,
Бо залишились тим, що вже не треба,
Наш адресат ніколи не відчує
Надій і мрій, що послані до неба.
Не треба! Досить!
Хай нас спалить краще,
Розвіє попіл з вітром -
звільниться сама.
Бо хоч не з нас ці спогади черпає -
У серці кожна запеклась строфа.
Ми [b]просто згадка[/b],
Що усе минає…
Болюча згадка, але ще жива…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522707
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: tacent