Мою кров ворог п'є, немов вовкулака,
мої очі клюють ворони ночі,
але серце, як завше, рветься в атаку,
автоматом пера безперервно гуркоче!
Моя смерть невсипуща зветься Москвою.
Їй на зло не вмираю — маю серце безсмертне.
Я на мінному полі — мічений воїн.
Кате, з серця землі мого сліду не стреш ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522780
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Олександр Букатюк