Золотоцвітом піниться земля,
Загусла в п’яних гронах урожаю.
Аромохмелем світиться здаля,
Медовим спасом в душу заглядає.
Замовкла птаства арія в гаю,
Перед польотом крила розправляє.
В парчу холодну, в розсип з камею,
Первістка Осінь в тиші одягає.
В цю пору Бог святих благословляв,
Коли вчергове виглянув із Раю.
Хто народився дивом здарував,
Купав щасливців в струнах водограю.
Отож ділітесь чим вас наділив,
Щоби добро збуяло в вашім слові.
Щоб не селився в душу вашу гнів,
Щоби серденько прагнуло любові.
Холодним дивом зваблена краса
Хай, як в долині, в душах заіскриться.
Туман в долині чистий, як сльоза,
Нехай вам довго, й довго клубочиться.
Щиро Невісточці та Зятю. Батько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522799
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Дід Миколай