У луках трави запашні
зовуть стежиною йти,
чіпляють розторопші колючки –
мене несуть в зелені світи.
Повітря огорнуло ароматом
полину гіркого та маків цвіт,
та поросли водойми очеретом,
і вже з дитинства не перелічиш літ.
У небі хмари наче замки,
ховають в себе чаклуна дощу.
Проміння сонця – дзеркала уламки,
землі дарують стрічку золоту.
А я йду, дивлячись у небо,
радію доторкам листів,
душі моїй – то є відрада,
дарує літо зорі снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522816
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Ниро Вульф