Берізка на обочині дороги
Сумна стоїть, аж листя пожовтіло,
Тому що з лагідним теплом надовго
Вона так розлучатись не хотіла.
На вітрі жовте листячко тріпоче
І губиться – від гілок відірвалось.
Сумну берізка пісеньку шепоче
Все тихше й тихше... Голою зосталась...
Затихло все...Тепер берізку голу
Нещадно й вільно вітер коливає
І страшно завива, і гне до долу,
Струнку красиву постать нахиляє...
Не гнися й не хились, моя берізко,
І вистій мужньо ти оцю негоду.
Минеться все, хоч сонце ходить низько,
Прийде тепло й зігріє всю природу.
24.10.1995 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522823
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Martsin Slavo