Двадцять перше сторіччя. Вітчизняна війна.
Вітчизняна війна України.
З наших лав щонайкращих вириває вона,
Та лишає по собі руїни.
Від смертей та страхіть вже нарешті прозріли,
Що Росія наш ворог одвічний!
Дуже пізно, на жаль, ми про це зрозуміли,
Він підступний, жорстокий, цинічний.
Нашу землю випалюють «Смерчі» та «Гради»,
Ще й хизуються цим в Інтернеті.
Їм не буде прощення, не буде пощади,
Це розсадник війни на планеті.
Дуже підла, підступна сучасна Росія,
З-за кордону нам в спину стріляють,
Але вилізе боком її ця затія,
Вантаж «двісті» уже зустрічають.
Україна в вогні! Україна палає!
Наша кров степ Донбасу залила!
Європа стурбована лише співчуває…,
Але силу зупинить лиш сила!
Ми на своїй землі і нас смерть не лякає,
Ми нащадки козацького роду.
Наш народ згуртувався, це всіх окриляє,
Свою землю боронить, свободу.
Бо ніхто, окрім нас, не відстоїть державу,
Незалежність, соборність і волю.
Вітчизняну війну, святу, праведну справу,
Ми ведемо за щастя і долю!
Піднімайся народе! З нами правда свята,
На криваву, та праведну битву!
Слова гімну так палко шепочуть уста,
Що Господь їх сприйняв за молитву.
Ми життя віддаємо нашій рідній землі,
Бо клялися її захищати.
Кров героїв пролита в Іловайськім котлі
Зве до бою і зве до відплати!
11.09.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2014
автор: Мирослав Вересюк