Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Самотньої пташини понад степом...
А може...маків надто буйний цвіт...
Ця драма...
Нам поставлена вертепом...
Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Сніжинки... що розтопиться в повітрі...
Лише на склі зітреш від неї слід...
А з нею мрії...
Неймовірно світлі...
Не зупиняй ніколи
Цей політ...
Цей ідеальний шторм над Чорним морем...
Цей танець болю... що не бачив світ...
Станцюємо
На всіх земних просторах...
Цей танець крові...
Із яких причин...
Вже підіймає нас дев'ятим валом?
Лише сніги нескорених вершин
Ти бачиш
За найвищим перевалом...
І я не знаю...
Із яких причин
У цей політ ведуть мене дороги...
Як танець двох нескорених вершин...
Які ніколи
Не впадуть під ноги...
Вони вже є!...
Світів - нам не створити!...
Лише новим наповнювати змістом...
Це лише тінь від Майстра й Маргарити...
Що пропливає
Над прадавнім Містом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522888
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: гостя