Похитцем
Скроньою горнусь до смереки
Холод наче куля наскрізно
пройшов
Падуть мої друзі падають
лелеки
Весь Донбас у маках маки
наша кров
Сил нема
Лишають
Я і так тобі коліном земле
уклонюся
Просто зараз боляче так як не
завжди
Смерті я за волю твою не
боюся
Не пропадуть марно наші
макові сліди
Шуршава кора сипляться
іголки
Дим такий у місті хоч стуляй
очей
Що шрапнелі наші вишиті
сорочки
Звірі тут мабуть добріші стали
за людей
Я такого ще не бачив
Ніколи
Ніколи
Як війна погризла долі
сплюючи битон
Зриви від снарядів мов
пекельні дзвони
Заглушили в серцях звуки миру
із добром
Жму тебе тай жму
Обереже мій обереже батьків
Ну і ти моя земле берегине
Заспокой серця в молодих
нащадків
Україна вічно наше наше не
загине
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522892
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Тарас Tінь