Мене вколола колючість твоїх шипшинових слів.
Та я сплела з них терновий вінок і одягла його на чоло.
Ти не думай, я не страждальниця. Це не правда. Вдаю таку.
Проте десь всередині шлункові соки омивають кислотою солодкі сни.
Від цього різко болить печінка і колючки пронизують легені.
Я ледве дихаю.
Але вдаю, що можу з легкістю надути повітряну кулю у формі риби,
яка пливтиме по течії через скупчення повітряних мас,
що випадатимуть униз дощами і зрошуватимуть ті колючки,
з яких ростимуть твої слова.
Якщо захочеш забрати їх назад,
то відпусти повітряну рибу у вільне плавання
берегами дощових хмар.
Подалі від твоїх слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523006
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.09.2014
автор: Троянда Пустелі