/*/*/

Сів  на  лоні  юності  моєї
Бриз    осінній  мовчки  на  спочин,  
Витягнув    нев"янучі  ідеї
Зі  своїх  золочених  торбин.
На  проміння  сонячні    розвішав
Крапельки  свяченої  води,
Щоб  зростали  з  музикою  вірші,
Наче  саду  райського  плоди.
Заховав  жалі  в  тумани  ранні
І  хандру  в  імлисту  мряку  теж,
Дав  снагу  на    успіх  у    коханні,  
На  невдачу    -  в  справі  ворожнеч.
Все  візьму  від  нього,  як  належне,
Хай  за  ним  зима  і  все  таке,
І  мене  направду  не  бентежить
Саду    позолочення    стрімке.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523020
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2014
автор: Рідний