Свято, коли душа співає!
Свято, коли вона палає!
Свято,коли радість у очах!
Свято,коли відсутній страх!
«Брати» нам свято зіпсували,
Розбили серце, в душу наплювали,
Свято…, але сльоза по щоці…,
У жінки дві квітки… у руці…,
Біль цей нестерпний серця розриває!
Позбутися як… ніхто не знає…,
Доля послала нам лихо тяжке,
Але… мир та спокій понад усе!
Що нам пророчать – небо, зірки?
Боже, де ж взяти нам силоньки!?
Як пережити часи ці страшні!
Як лікувати «рани» війни?
24.08.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523191
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.09.2014
автор: Ніколь Авілчаду