А промені сонця гарячі,
Й задуха нічної пітьми
У мозку моєму маячать
І дзвінко кують молотки.
Тож сон обіймає під ранок…
І гаснуть коли ліхтарі,
З`являється сонця серпанок,
З`являєшся ти уві сні.
Розставивши руки, мов крила,
Біжиш по колючій стерні,
Біжиш молода і красива…
«Не треба!» – кричу я тобі.
І промені сонця гарячі,
Й задуха нічної пітьми
Знов болем у мозку маячать.
«Від мене, – кричу їй – біжи!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2014
автор: Г. Король