Ми, охрещені справедливістю.
Нам найважче тепер на світанку.
У полоні своєї совісті,
у серпанку чорного смутку,
не обділені божою милістю
Ледь чутно співаєм співанку:
«Ми, вільно народжені, мудрі
надто красиві люди.
І за це у наші серця
забивають цвяшки Іуди.
Ми чесно навчилися жити
Нам чужого нічого не треба
І за це у нас відбирають
Голубінь нашого неба.
Ми зоріємо з неба і з моря,
І з посохлих кущінь сунички
Ми говіємо на фронтах,
І під час кулеметної мжички,
Ми співаєм веселих пісень,
Українських і дуже народних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523288
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2014
автор: Сонцетінь